Меню сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
[ Добавить новость ]
Мені дуже приємно, що Ви завітали на мою сторінку. Професія вчителя в усі часи залишалася найбільш шанованою, але одночасно і найважчою. Справжній Вчитель – завжди трохи загадка… Що робить вчителя Вчителем? Що ним керує? Можливо, любов до свого предмета і хороша професійна підготовка? А може, особиста привабливість чи вміння доступно викладати знання? Чи особливі риси характеру? Що саме? Загадка… Але вміння передати свій досвід молоді, тим, хто входить у самостійне життя – це, безперечно, талант.
Я з дитинства мріяла про професію вчителя. Я завжди любила спілкуватися з дітьми, у юнацтві була вожатою, а коли прийшов час обирати професію, відправилась з Єланецького району на новобузьку землю, вступати до педагогічного училища, і згодом звичайно ж, обрала педагогічний фах. Після закінчення Миколаївського педагогічного інституту ім..В.Г.Бєлінського з 1991 року я стала працювати у Новобузькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1, де працюю і нині. Зараз мій педагогічний стаж складає 33 роки, маю вищу кваліфікаційну категорію, звання «старший вчитель». Значення української мови як навчального предмета у школі випливає з її суспільних функцій. Це державна мова українського народу, визначальна ознака нашої держави, скарбниця культурних надбань нації і людства, засіб єднання громадян України в суспільно-історичну спільноту. Тому перед собою я поставила мету – донести до учнів знання так, щоб українська мова перетворилась для них у науку зрозумілу і дружню. Особливо тепер, коли якість знань учнів оцінюється результатами зовнішнього незалежного оцінювання. Усвідомлення учнями ролі української мови в їхньому подальшому житті сприяє уникненню труднощів у навчанні. Головне у роботі з дітьми – це любов до них, щира і непідробна. Адже діти бачать вчителя наскрізь, вони дуже тонко відчувають правду і не вибачають брехні. Для роботи з дітьми потрібно глибоко їх розуміти, кожного разу входити в їхній світ, самій на якийсь час ставати дитиною. Необхідно знати дитячі проблеми і труднощі, а також радіти разом з ними їхнім перемогам і досягненням. І обов’язково треба якомога більше часу проводити з учнями поза школою, у неформальній атмосфері – ходити з ними на екскурсії, на природу… Ось це – головне. Навіть з «найважчими» учнями можна знайти спільну мову, зацікавити їх предметом, якщо ставитися до них із довірою. Учням бажаю, щоб не забували рідну школу, вчителів, те, чого ми їх навчали – доброти, моралі, любові до батьків та усіх людей, щоб в цьому жорстокому світі вони залишилися людьми.
|
Пошук
Календар
|